І ОДИН У ПОЛІ – ВОЇН

2018-01-29

/Files/images/ABB_0916.JPG

У Ніжинському Будинку дітей та юнацтва відбувся вечір пам’яті героїв Крут «Тут кувалась наша воля». Здавалося б, що можна нового розповісти про цю подію, окрім історії, фактів, прізвищ і висновків…

Виступи гостей заходу, відеофільм, декламація віршів, пісні, хореографічні композиції, а головне – очі дітей! Все говорило про те, що не пройшло і ста років, як історія відтворила нову паралель… Знову, як і століття тому, молоді сини України стоять на варті її незалежності, суверенітету і супроти російської навали. Ті 300 юнаків довели: «І один у полі воїн!»./Files/images/ABB_0940.JPG

– Вони не могли перемогти, оті 300 юнаків, проти тисячного війська Муравйова, – це очевидно. Але вони показали приклад того, як треба любити свою Батьківщину й жертвувати життям заради неї. Вони не думали про уряд чи владу, бо були зовсім юними для таких глобальних думок, вони думали про рідну землю, і, не роздумуючи, пішли на клич країни на вірну смерть, – вів мову начальник управління освіти Станіслав Крапив'янський.

– Їх не спинила молодість і недосвідченість, невміння тримати зброю в руках і вбивати. Як не спинила їхня молодість і тих, хто убивав їх. Не минуло і ста років, як наша земля знадобилася загарбнику. Матері, дружини, наречені знову проводжають своїх синів, чоловіків і коханих на війну. Знову отримують сумні звістки про смерть, знову хоронять… Я заздрю тим, хто дочекався. Нехай зранених і покалічених, але живих… – Весь біль материнського серця говорив вустами матері Дениса Яковенка, – сьогоднішнього героя, захисника України, який загинув під Дебальцевим. Вона, як ніхто, знає, якою ціною далась тоді, сто років тому, Україні її незалежність, і зараз дається. Бо історична паралель – це одне, а життя власної дитини – це щось зовсім інше. Ось вона – ціна… Головне, щоб вона була виправдана… /Files/images/ABB_0919.JPG

Я є народ, якого правди сила

Ніким звойована ще не була…

Ці вірші Павла Тичини актуальні для всіх нас, як ніколи.

Мене вразили почуття вихованців театрального гуртка НБДЮ, які їх декламували. Як і тих восьми хлопчаків у вишиванках, старших і зовсім малих, які входять до складу ансамблю «Джура» Ніжинської міської гімназії №3. Вони під акомпанемент свого музичного керівника Любові Семенець виконали «Баладу про Крути»:

Ой, ви Крути, ой, ви Крути

Біль мого народу,

Віддали життя герої

За нашу свободу…

/Files/images/ABB_0930.JPG

А потім оголосили хвилину мовчання. Аби згадати і пом’янути і тих, і сьогоднішніх. Всі встали. А я подумала про те, що наша, українська, хвилина мовчання затяглася… Аж на сто років…

На сцену вийшли четверо зовсім малих, і тому дещо кумедних… Вони зовсім тихенько почали співати гімн України. Кілька секунд всі прислухалися, а потім підхопили. І залунала головна пісня держави багатоголоссям! Я не співала, озиралася на всі боки, і переконалася – для сьогоднішньої молоді це не просто слова, покладені на музику, це ­– щось набагато важливіше. Біда лиш в одному – невже такою дорогою ціною нам всім має приходити розуміння того, що ми – українці?!

/Files/images/ABB_0948.JPG

Олена НАЙДА, головний редактор
газети «Ніжинський вісник»

Фото Олександра Василенка

Кiлькiсть переглядiв: 108

Коментарi