• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Порадник психолога

Психолого-педагогічний супровід діяльності

Будинку дітей та юнацтва

/Files/images/P9050370.JPG

Тимченко Анжела Володимирівна -

практичний психолог НБДЮ



/Files/images/Безымянный.png

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ПРАГНУТЬ РОЗВИВАТИ

ЗДІБНОСТІ СВОЇХ ДІТЕЙ

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2.Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитини ігор,забав,казок,створювати умови для виходу дитячої енергії,рухливості,емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки,кохання,повага до себе та оточуючих),оскільки людина,енергія якої пригнічена загальними проблемами,найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра,навчіть її обходитися без вас».

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки.

ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА

Одвічне питання турбує не одне покоління батьків: як виховувати дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?

Чимало вчених у різний час обґрунтовували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в основу прийнятих у Міжнародний рік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей.

1.Люби свою дитину!

Радій її присутністю біля тебе, приймай її такою, яка вона є, бо то твій паросток, твоє створіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри у себе, не завдавай болю несправедливим покаранням, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.

2.Оберігай своє дитя!

Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дивну квітку, яку можуть знівечити.

3.Будь добрим прикладом для своєї дитини!

Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю. Їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім’я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв’язки з усім родом і друзями. Вона має жити у такій родині, де панують чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому. Подружня зрада, заздрість, матеріальне збагачення у нечесний спосіб, досягнення тієї чи іншої вигоди, хай навіть і для дитини, за допомогою безпринципних зв’язків і вчинків украй негативно позначається на моральному становленні особистості людини, яка діятиме завтра за зразком твоєї поведінки.

4.Грай зі своєю дитиною!

Віддавай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку, менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може, саме в ту мить дитина звіряєтьсятобінайбільшимитаємницямисвого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви.

5.Працюй зі своєю дитиною!

Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі (у квартирі, на садибі, городі). Коли підросте, потроху залучай до праці з людьми і для людей. На дозвіллі під час канікул не бідкайся, що вона втомиться від робота, бо для неї праця з дорослими — то погляд у майбутнє.

6.Дозволь дитині набувати життєвого досвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!

Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій «збирати свою скриню», навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда.

7.Покажи дитині можливості й межі людської волі!

Розкривай перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.

8.Привчай дитину бути слухняною.

Стеж за поведінкою дитини й спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди а ні їй самій, а ні будь-кому. Не обминай моментів, коли вона негарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, — для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання уставлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.

9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власний досвід!

Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай їй, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.

10. Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!

Дитина, як і дорослий, «живиться» різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула й відчувала якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.

Кiлькiсть переглядiв: 189

Коментарi